Спалювання
Спалити не можна переробити. Part 2
Існування та робота інсинераторів викликає багато питань. В аргументи “за” йдуть кейси інших країн, таких як Швеція, Японія, США.
Зазвичай, говорять про:
МІФ: Фільтри запобігають забрудненню, очищають від токсинів.
ФАКТ: Фільтри видаляють забруднюючі речовини з повітря і концентрує їх в золі.
Тобто речовини не викидаються в повітря, а спрямовуються в інше – тверду речовину, яку вивозять на відкриті звалища або захоронюють під землю. Звідти зола може мандрувати повітрям або підземними водами.
Але! Якщо це обладнання не працює або довго не змінювалося – повітря забруднюється на етапі горіння.
⠀
МІФ: Спалення генерує енергію
ФАКТ: Частково, це правда. Однак детальний аналіз циклу показує, що сміттєспалювальні заводи витрачають більше енергії, ніж виробляють. Також, спалення забирає більше енергії, ніж вторинна переробка.
⠀
МІФ: Інсинератори – це логічно
ФАКТ: Сміттєспалювальні заводи вимагають постійного потоку сміття. Це – пастка, де громада повинна стабільно постачати сміття протягом 20-30 років (інакше інвесторам немає сенсу будувати завод).
⠀
МІФ: Інсинератори вирішують проблему відходів
ФАКТ: Їх існування забезпечує простий і бездумний механізм позбуття відходів. Це знижує стимул до запобігання, повторного використання та переробки, які є ключовими для стійкої стратегії управління відходами.
Ми звикли думати, що спалення – це перевірений міжнародний спосіб позбуття відходів. Проте:
- В Японії опір спалюванню є масовим. Громадський тиск призвів до закриття понад 500 сміттєспалювальних заводів
- В Європі опір прийняв форму реалізації альтернатив. Кілька регіонів скоротили утворення відходів, незважаючи на зростання населення. Цим “знизили” ринок сміття і прибутковість побудови інсинераторів поруч
- У США масовий рух досяг закриття більше 300 заводів
- На Філіппінах спалювання відходів заборонено
- 2019 року Європарламент проголосував за скорочення фінансування на підтримку сміттєспалювання в ЄС
- Спалювання в енергію (waste-to-energy) виключено зі сталих практик ЄС