Як думаєте, який товар США експортували найбільше в 2017 році?
Правильна відповідь – ВІДХОДИ.
Приблизно 3 десятиліття відходи з США, Німеччини, Японії, Бразилії (вони мали першість) дешево переправлялись у Китай, де частково перероблялися в нові товари.
Китай імпортував більшість відходів світу починаючи з кінця 1990-х – початку 2000-х. Це було пов’язано з промисловим бумом, а також зі входженням країни до Світової Організації Торгівлі у 2001 році. Китай морем поставляв дешеві товари до Європи та США, що дало можливість дешевого процесу доставки вторсировини назад до Китаю на тих самих кораблях. Відправляти відсортовані відходи до Китаю було навіть дешевше ніж відправляти їх по країні до місць переробки.
Через недостачу пластикової сировини для виробничого сектору в Китаї існував великий попит на вторинну сировину. Загалом з 1992 року, 72% пластикових відходів які називають “переробленими” опинилось в Китаї та Гонг-конзі. ⠀
Проте через зростаючі витрати на робочу силу, високий рівень забруднення вторинної сировини, велику кількість власних потенційно перероблюваних відходів, а також небажання більше бути “світовим сміттєзвалищем” Китай більше не мав тих самих фінансових та екологічних стимулів, щоб приймати відходи зі всього світу.
У липні 2017 року уряд країни оголосив Операцію Національний Меч, що стало несподіванкою для більшості країн. На початку минулого року в силу вступила заборона на імпорт 24 видів відходів та було впроваджено більш суворі стандарти забруднення, яких було неможливо досягнути для сучасних сортувальних технологій.
Таким чином, уряди більшості країн що звикли до такої системи та переробна промисловість стикнулись з безпрецедентною кризою переробки, особливо пластику. Наразі нема єдиної країни чи навіть групи країн, які зможуть прийняти об‘єми, які раніше приймав Китай.
Що ж вони зробили? Почали зменшувати кількість відходів?
Аж ніяк, вони просто почали відправляти відходи в інші бідні країни, в першу чергу Південно-Східної Азії. Тим часом Малайзія, Таїланд та Індія настільки захлинув потік відодів, що вони змушені були заборонити їх імпорт. Тож квест з пошуку ринків все ще продовжується.
А тим часом з різних країн, в тому числі з США поступають тривожні повідомлення про спалення відсортованих відходів в застарілих сміттєспалювальних заводах. Наприклад, після того як заборона на імпорт в Китай вступила в дію в минулому році, 200 тонн придатної для переробки вторсировини щодня відправляється до величезного інсинератору Кованта в м.Честер, штат Пенсільванія. Тут спалюється 50% сміття з Нью-Йорку, Огайо та інших штатів, інші ж 50% відправляються на сміттєзвалище. І така ж ситуація по всій країні, і не лише в США.
4 з 10 дітей в місті хворіють на астму, у той час як рівень захворюваності раком яєчок вищий на 64%, а раком легень на 24% вищий ніж у інших містах Пенсильванії. (Про шкоду спалювання відходів ми обов’язково напишемо окремий пост.) Отож, можливо нам слід взяти до уваги досвід розвинутих країн і не повторювати їх помилок. Переробка вторсировини не вирішує проблему, без попередження утворення відходів і відмови від використання одноразового пластику (коли це можливо).